Скільки часу треба на звикання до нової школи?
У початковій школі дитині знадобиться на це 6-8 тижнів.
Перший етап адаптації (3-4 тижні) — фізіологічний. Уся дитяча енергетика працює над тим, щоб адаптуватись у приміщенні, колективі, опанувати нові знання, здобути повагу та авторитет у дорослих.
Другий і третій етап — «повільна адаптація». Рівень стресу спадає. Це 4-6-й тиждень. Але деяким дітям може знадобитися навіть два місяці, тому дорослі повинні чекати.
Четвертий етап — коли дитина займає «своє» місце в колективі.
Адаптація учнів старших класів зазвичай триває місяць.
Нова школа, новий клас, новий колектив — це завжди стрес. Тож дитяча психіка вимушена включати механізми захисту перед майбутнім випробовуванням.
Адаптація в новому колективі потребує мобілізації всіх ресурсів, адже дитина прагне створити про себе найкраще враження та з’ясувати для себе правила нової групи.
Для повної адаптації навіть дорослій людині може знадобитися від трьох тижнів до трьох місяців — так стверджують психологи.
Безумовно, діти в новому колективі будуть придивлятися до новенького і влаштовувати «випробовування» для того, щоб з’ясувати, чи можна з ним товаришувати, шуткувати та довіряти йому.
Інтегруватися в новому класі дитині мають допомогти її сильні сторони, здібності та навички, а також підтримка батьків і педагогів.
Варто розуміти, що колектив – жива система, яка постійно розвивається. У її формуванні беруть участь і учні, і класний керівник, і вчителі, і батьки. Коли приходить новий учень – це означає, що вся система буде змінюватися. Тому не тільки учня треба готувати до нового колективу, а й колектив до нового учня.
Чого не варто робити вчителю:
- Просити встати й розказати щось про себе. Варто зустрітися з дитиною та її батьками заздалегідь і розпитати про зацікавлення нового учня / учениці. Потім запитати: “Коли ми зайдемо до класу, хочеш сам / сама про себе розказати чи я розкажу те, що знаю?”(проговорити весь текст і уточнити деталі. Наприклад: “Чи можу я сказати класу, що ти – майбутній баскетболіст? Чи ти ще чимось займаєшся?”). Розповідати про дитину (чи дати їй таку можливість) варто, коли вона заходить до класу, бо тоді всі звертають на неї увагу – можна цим скористатися.
- Звертати зайву увагу, навіть якщо дуже хочеться підкреслити якісь переваги. Наприклад, якщо хтось не може розв’язати задачу, а новенький зробив це, не можна казати: “Він нещодавно прийшов, а вже так добре розв’язує задачі з нової теми. Будьте, як він”. Не можна протиставляти новенького класу. Треба шукати спільне.
- Одразу викликати до дошки навіть розв’язати легке завдання. Адже звідки вчитель знає, що дитина не розгубиться в стресовій ситуації? Потрібно дати кілька тижнів на адаптацію. Нормально, коли дитина в перший період ніяк себе не проявляє, тримається осторонь і хоче залишатися непомітною.
- Казати, з ким дружити, а з ким – ні.Звісно, вчителю хочеться вберегти новачка від труднощів і порадити дружити з найкращими. Але може бути, що дитині ця група не підійде. І хтозна, на що вчитель спирається, коли радить? Не дружи, бо погано вчиться? Це не дуже конструктивна порада. Дитина сама вибирає, як і вибирають її.
Поради класному керівнику
Цікавтесь. Запитайте, чим цікавиться дитина, яка частина шкільного дня їй подобається найбільше і представте дитину однокласникам, які мають такі ж або схожі вподобання.
Покажіть новому учню / учениці школу: де розміщені гардероб, вбиральня, кабінет медпрацівника й директора та інші важливі місця. Це додасть легкості новачку, а вам – можливість для ближчого знайомства.
Ознайомте з загальноприйнятими правилами. Розкажіть новому учню / учениці про всі візуальні сигнали, які ви використовуєте в класі, а також виділіть час, щоби показати улюблені пісеньки класу та історії. Запитайте, чи хоче дитина додати до вашого списку власні улюблені пісні.
Опишіть свої очікування й почуття. Навіть якщо ви ніколи не змінювали місто чи школу – кожен має в житті історію, коли почувався новеньким. Поставте собі запитання: “Якщо я був / була би новеньким / новенькою в класі, що б я хотів / хотіла би дізнатися про правила школи і класу, очікування, культуру й історію, які б допомогли мені почуватися легше, цінніше й більш успішно?”.
Однокласник-помічник. Якщо є можливість – посадіть нового учня / ученицю з тим, хто допоможе їй / йому адаптуватися. Така відповідальність може бути не всім до вподоби, тому пропозицію потрібно обговорити заздалегідь. Зате, якщо добре підібрати напарника / напарницю – новий учень / учениця швидко почуватиметься в новій школі комфортно.
Зустрітися з батьками учня. Обговорити індивідуальні особливості та особли¬вості характеру учня. Звернути увагу на психо¬емоційний стан дитини. З’ясувати, за якою про-грамою навчався учень у попередній школі.
У новій школі, класі учень стикається з новими вчителями, однолітками, у нього знижується самооцінка, виникає почуття неуспішності, тому вчителям потрібно тимчасово знизити вимоги до навчання, намагатися краще вивчити сильні та слабкі сторони учня, до-помогти адаптуватися до класного колективу, створюючи ситуацію успіху на уроках.
Ввести учня в учнівський колектив: дати посильне доручення, залучати до класних і шкільних справ, надавши змогу проявити себе з кращого боку, спираючись на здібності учня.
Довірливі відносини між учнем і класним керівником. Дитина повинна в разі необхідності не боятися звернутися за допомогою до класного керівника та й до всіх вчителів-предметників
