Толерантність… Визначення цього поняття кожен з нас розуміє по-своєму і усвідомлює по-різному. Але все ж таки слово «Толерантність»- пояснюється як терплячий.
Толерантна людина – це перш за все особистість, якій притаманні духовні, моральні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко: «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів пояснюється тим, що кожен з нас повинен задуматися над своїм відношенням до інших, вміти правильно підтримати один одного, поважати людей, прислуховуватися до інших думок, поглядів.
Толерантність потрібно розвивати з раннього дитинства. Сім’я це перші прояви любові до рідного слова, до рідної пісні, до рідної землі, до Батьківщини. Виховання в сім’ї займає одне з найважливіших значень. Батьки прагнуть виховувати у своїх дітях певні духовні цінності, скарби, які допоможуть пристосуватися до життя. Всі батьки намагаються прив’язати своїм дітям такі цінності як: щирість, любов, взаємодопомога, доброта, повага, краса, турбота та й багато інших. Ні в якому разі не силою, не фізичним вихованням, не насиллям, а своїм прикладом, тобто міцною сім’єю в якій толерантність – це важлива умова спілкування. Мати з батьком повинні закликати і виховувати дітей в любові, в злагоді, в довірі , тому що толерантне спілкування починається з раннього віку, з батьківської опіки і допомоги.
Людина починається з батьків, другий етап її розвитку продовжують вчителі, це безпосередньо певний етап життя дитини, в якому вчителі стають другими мамою і батьком, звичайно, школа дає нам ті необхідні знання, що супроводжують всіх і кожного протягом життя. Це виховні бесіди, класні години, походи в музеї, в різні культурні заклади, екскурсії, поїздки, концерти, активна громадська діяльність – все це згуртовує колектив, а як відомо, колектив робить людину добрішою, знищує той егоїзм, що надто заважає нам. Колектив сприяє, спрямовує і виховує в учнів певні особливості спілкування, бо колектив – це друга родина, а в родині спілкування толерантне, дружнє, доброзичливе, відносини теплі, щирі, привітні, сповнені любові та поваги один до одного.
Отож, бути толерантним – це перш за все культурне спілкування з оточуючими, допомога близьким і чужим людям, гарячий відгук на чужий біль, вміти правильно підтримати людину і в радості і в горі, поважати, шанувати і передавати з покоління в покоління звичаї, традиції і навички нашого народу.
Толерантність — це вихованість, це стриманість, це рівність! Толерантність – це культура добрих манер і вчинків!
Кожна людина – то особистість, індивідуальність, неповторність, до кожної людини потрібно знайти свій підхід і бути толерантним в кожній ситуації, яка б не трапилася в нашому житті.
Толерантність — це вшанування чужих почуттів, поглядів, вірувань, звичаїв, які б не були, хоч і суперечливі нашим. Ми повинні ставитися один до одного в дусі Братерства!
Твори добро – ось заклик толерантності, ось гідний вчинок кожної людини, кожного громадянина. Кожен з нас повинен вірити в добро, повинен творити сам його, не чекаючи на поштовх, а сам зі своєї ініціативи зробити щось таке, щоб принесло користь для всіх, хто оточує нас. Зробити те, що інші вважають неможливим. Зацікавити всіх, подати гідний приклад і віру в хороше, незабутнє продовження життя.
Толерантна людина відрізняється особливими рисами, спілкуванням, вона впевнена в собі, розділяє думку інших і вміло визнає свої недоліки і помилки. З цією людиною хочеться спілкуватися, перебувати в її оточення.
Пам’ятайте одне! Почніть з себе і весь ваш життєвий шлях наповниться гармонією, посмішками, яскравим сонцем над головою, щирими враженнями, хорошими відгуками від оточуючих. І тоді життя не пройде марно і ви з гідністю зможете себе називати Людиною!
Самореалізовуйтеся, самоудосконалюйтеся, виховуйте в собі ті якості, що будуть наповнювати наше буття тільки позитивними емоціями і кожною щасливою хвилинкою нашого життя, бо життя дається людині лише один раз і прожити його потрібно з гідністю. Спілкуймось толерантно і нехай кожен з нас пробудить в собі людські почуття щирості і доброти.
