Шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя.
Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю.
Що саме впливає на мотивацію учнів?
- Велике значення має використання ситуацій пізнавальної новизни, пізнавальних ігор, навчальних дискусій, пізнавальних суперечностей, використання різноманітних аналогій.
2.Одним із найдієвіших методів мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень має бути створення на уроці ситуації успіху. Тому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання, під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття невпевненості та страху.
- Не створювати моменту змагань – це знижує самооцінку та впевненість слабших учнів.
- Не порівнювати результати різних учнів, порівнювати досягнення дитини з її попередніми результатами.
- Важко навчатися тим учням, кому вчитель лише вказує на помилки та недоліки і кого рідко хвалить.
6.Покарання, навіть оцінкою початкового рівня, впливає на ставлення дитини до школи, викликає негативні емоції.
- Найвищих результатів досягають ті учні, у яких учитель позитивно оцінює навіть незначні успіхи, це викликає в учнів бажання не спуститися нижче, а розвиватися, підіймати свій рівень, щоб виправдати очікування вчителя.
- Надто багато «ні»: не повертайся, не вставай, сиди мовчки, не заважай, не питай, я скажу, коли можна. Особливо це стосується порушників поведінки. В результаті в учнів формується негатив, страх перед вчителем, школою. Навчальна діяльність задоволення не приносить.
9.Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимулююче значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, формує у нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом, бо гуманізація освіти вимагає, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.
- При підготовці до уроку, обираючи методи і прийоми мотивації, потрібно враховувати специфіку классу, індивідуальні можливості учнів, шукати індивідуальний підхід до кожної дитини.
- Щоб зрозуміти учня, потрібно подумки стати на його місце. Перш за все розібратися, чому дитина не хоче навчатися, чи не відібрали ми в неї внутрішню мотивацію, негативно оцінюючи її діяльність?
- Важлива роль у мотивації учнів до навчання відводиться стилю спілкування вчителя з учнями під час уроку та в позаурочний час. Позитивне привітання, піднесена інтонація, посмішка –налаштовують дітей на краще, ефективніше сприйняття навчального матеріалу та впливають на атмосферу під час уроку вцілому
