Роль вчителя у формуванні мотивації учнів

Шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя.

Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю.

Що саме впливає на мотивацію учнів?

  1. Велике значення має використання ситуацій пізнавальної новизни, пізнавальних ігор, навчальних дискусій, пізнавальних суперечностей, використання різноманітних аналогій.

2.Одним із найдієвіших методів мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень має бути створення на уроці ситуації успіху. Тому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання, під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття невпевненості та страху.

  1. Не створювати моменту змагань – це знижує самооцінку та впевненість слабших учнів.
  2. Не порівнювати результати різних учнів, порівнювати досягнення дитини з її попередніми результатами.
  3. Важко навчатися тим учням, кому вчитель лише вказує на помилки та недоліки і кого рідко хвалить.

6.Покарання, навіть оцінкою початкового рівня, впливає на ставлення дитини до школи, викликає негативні емоції.

  1. Найвищих результатів досягають ті учні, у яких учитель позитивно оцінює навіть незначні успіхи, це викликає в учнів бажання не спуститися нижче, а розвиватися, підіймати свій рівень, щоб виправдати очікування вчителя.
  2. Надто багато «ні»: не повертайся, не вставай, сиди мовчки, не заважай, не питай, я скажу, коли можна. Особливо це стосується порушників поведінки. В результаті в учнів формується негатив, страх перед вчителем, школою. Навчальна діяльність задоволення не приносить.

9.Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимулююче значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, формує у нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом, бо гуманізація освіти вимагає, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

  1. При підготовці до уроку, обираючи методи і прийоми мотивації, потрібно враховувати специфіку классу, індивідуальні можливості учнів, шукати індивідуальний підхід до кожної дитини.
  2. Щоб зрозуміти учня, потрібно подумки стати на його місце. Перш за все розібратися, чому дитина не хоче навчатися, чи не відібрали ми в неї внутрішню мотивацію, негативно оцінюючи її діяльність?
  3. Важлива роль у мотивації учнів до навчання відводиться стилю спілкування вчителя з учнями під час уроку та в позаурочний час. Позитивне привітання, піднесена інтонація, посмішка –налаштовують дітей на краще, ефективніше сприйняття навчального матеріалу та впливають на атмосферу під час уроку вцілому

 

Опубліковано у Сторінка шкільного психолога. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.