У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Концепцію захисту населення і територій
у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій
Схвалити Концепцію захисту населення і територій у разі
- загрози та виникнення надзвичайних ситуацій (додається).
- Кабінету Міністрів України на основі Концепції внести у
тримісячний строк на розгляд Верховної Ради України проект закону
про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 26 березня 1999 року
N 284/99
СХВАЛЕНО
Указом Президента України
від 26 березня 1999 року N 284/99
КОНЦЕПЦІЯ
захисту населення і територій у разі загрози та виникнення
надзвичайних ситуацій
Забезпечення захисту населення і територій у разі загрози та
виникнення надзвичайних ситуацій, які згідно з класифікацією
поділяються за характером на техногенні, природні, воєнні та
соціально-політичні, а за рівнем – на загальнодержавні,
регіональні, місцеві та об’єктові, є одним з найважливіших завдань
держави.
Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної
безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання
втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними
природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами. Ризики
надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно
зростають.
Традиційна орієнтація системи цивільної оборони на вирішення
завдань воєнного часу, її відомчий характер не дозволяли створити
сталу організаційну структуру, органи управління, сили і засоби,
які сприяли б ефективному здійсненню заходів щодо захисту
населення в сучасних умовах, наземного прикриття основних регіонів
країни.
Політичні зміни, значна кількість великих катастроф, що
сталися останнім часом на території України, серед яких особливе
місце займає Чорнобильська, змінили попередню парадигму цивільної
оборони на таку, що базується на визнанні пріоритету захисту
населення і територій від загроз мирного часу і пошуку нової
моделі такого захисту з урахуванням необхідності переходу від
галузевого до функціонального принципу реагування на надзвичайні
ситуації.
Забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об’єктів
економіки і національного надбання держави від негативних
наслідків надзвичайних ситуацій повинно розглядатися як невід’ємна
частина державної політики національної безпеки і державного
будівництва, як одна з найважливіших функцій центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
Першим кроком у цьому напрямі є схвалення Концепції захисту
населення і територій як системи поглядів, що визначають
стратегічні напрями та засоби вирішення проблеми, реальне
створення територіальних і функціональних підсистем Єдиної
державної системи запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного
і природного характеру (далі – ЄДС) та реагування на них.
Концепція має визначити загальні мету і завдання у сфері
захисту громадян, які перебувають на території України,
земельного, водного, повітряного простору в межах держави,
об’єктів виробничого і соціального призначення, а також довкілля
від надзвичайних ситуацій.
Концепція включає основні принципи побудови, завдання, склад
сил і засобів захисту населення і територій, взаємодію основних
елементів цього захисту, регулює основні питання функціонування
його в умовах виникнення надзвичайних ситуацій.
- Загальні положення та основні принципи
захисту населення і територій
Захист населення і територій є системою загальнодержавних
заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами
виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з
питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту,
підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, добровільними
формуваннями, що забезпечують виконання організаційних,
інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та
інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій.
Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в
загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту
населення, об’єктів економіки, національного надбання від
надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого
характеру.
Загрози життєво важливим інтересам громадян, держави,
суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під
час надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та
воєнних конфліктів.
Зовнішні загрози безпосередньо пов’язані з безпекою
життєдіяльності населення і держави у разі розв’язання сучасної
війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних
техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в
навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив
на населення та територію держави.
Внутрішні загрози пов’язані з надзвичайними ситуаціями
техногенного і природного характеру або можуть бути спровоковані
терористичними діями.
Принципи захисту випливають з основних положень Женевської
конвенції щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до
неї, можливого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави
щодо створення матеріальної бази захисту.
Ними є:
принцип безумовного примату безпеки, відповідно до якого
концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки;
принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в
намаганні досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна
було б розглядати як прийнятний. Його параметри мають бути
обгрунтовані;
принцип плати за ризик. Розмір плати залежить від потенційної
небезпеки техногенних об’єктів і є пропорційним величині можливого
збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання
суспільства. Ці кошти спрямовуються на створення системи
попередньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не
забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти), а також на
певні виплати за ризик, що мають стимулювати проведення заходів,
спрямованих на забезпечення безпеки;
принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права
наражати людину на ризик без її згоди;
принцип невід’ємного права кожного на здорове довкілля. Це
право має бути гарантоване і захищене законом. Даний принцип
передбачає обов’язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке
право і проводити свою діяльність так, щоб не завдавати шкоди
довкіллю;
принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти
функціонування системи захисту населення і територій
регламентуються відповідними законами та іншими
нормативно-правовими актами;
принцип свободи інформації щодо безпеки людини полягає в
урахуванні громадської думки під час вирішення питань щодо
будівництва небезпечних підприємств;
принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе
економічно обгрунтоване зниження ймовірності виникнення
надзвичайних ситуацій і пом’якшення їх наслідків;
принцип превентивної безпеки – максимально можливе значення
ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;
принцип необхідної достатності і максимально можливого
використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо
захисту населення і територій у разі загрози надзвичайних
ситуацій.
- Основні напрями, мета та завдання
захисту населення і територій
Головною метою захисту населення і територій під час
надзвичайних ситуацій є забезпечення реалізації державної політики
у сфері запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних
наслідків терористичних актів та воєнних дій.
Основними завданнями захисту населення і територій під час
надзвичайних ситуацій є:
розроблення і реалізація нормативно-правових актів,
додержання державних технічних норм та стандартів з питань
забезпечення захисту населення і територій від наслідків
надзвичайних ситуацій;
забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до
дій, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям та
реагування на них;
розроблення та забезпечення заходів щодо запобігання
виникненню надзвичайних ситуацій;
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні
ситуації;
прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків
надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в
силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;
створення, раціональне збереження і використання резервів
фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання
надзвичайним ситуаціям та реагування на них;
здійснення державної експертизи, нагляду і контролю в галузі
захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайної
ситуації і своєчасне та достовірне інформування його про наявну
обстановку і вжиті заходи;
організація захисту населення (персоналу) та надання
безкоштовної медичної допомоги;
проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація
життєзабезпечення постраждалого населення;
здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого
населення;
розроблення та забезпечення цільових і науково-технічних
програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та
забезпечення сталого функціонування підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а
також підвідомчих їм об’єктів виробничого і соціального
призначення;
реалізація визначених законодавством прав населення в галузі
захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи
їхніх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації;
навчання та тренування населення способам захисту в разі
виникнення надзвичайних ситуацій;
міжнародне співробітництво у галузі захисту населення від
надзвичайних ситуацій.
Захист населення і територій під час надзвичайних ситуацій
забезпечується скоординованою роботою постійно діючих
функціональних і територіальних підсистем ЄДС.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади для організації роботи,
пов’язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом
населення і територій від їх наслідків. У надзвичайних ситуаціях
сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та
об’єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать
законодавству, органам управління відповідних територіальних
підсистем єдиної державної системи.
Перелік функціональних підсистем визначається Кабінетом
Міністрів України.
Організація, склад сил і засобів, порядок діяльності
функціональних підсистем захисту населення і територій
визначаються положеннями про них, затвердженими керівниками
відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади за погодженням з Міністерством України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи.
Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах їх територій.
Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок
функціонування територіальних підсистем захисту населення і
територій визначаються положеннями про ці підсистеми,
затвердженими Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та
головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з МНС
України.
Ефективність функціонування системи захисту населення і
територій досягається через:
проведення єдиної державної політики, що охоплює весь спектр
проблем у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності населення;
своєчасне запобігання виникненню надзвичайних ситуацій,
підвищення стійкості об’єктів економіки та інфраструктури до
вражаючих впливів і наслідків надзвичайних ситуацій;
завчасну підготовку, оперативне реагування та ефективне
управління під час виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне
відновлення життєдіяльності населення в їх зоні.
Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так
і для воєнного часу.
Комплексний підхід до захисту населення і територій базується
на об’єктивній необхідності проведення єдиних заходів у цій сфері,
має враховувати поєднання впливу вражаючих чинників фізичного,
хімічного, біологічного і морально-психологічного характеру,
можливого застосування агресором сучасних засобів ураження.
III. Основні заходи захисту населення і територій
З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці
в разі виникнення надзвичайних ситуацій має проводитися
спеціальний комплекс заходів. Він має такі складові:
Оповіщення та інформування
Оповіщення про загрозу і постійне інформування населення
досягається:
завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності
загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем
централізованого оповіщення населення;
організаційно-технічним з’єднанням територіальних систем
централізованого оповіщення і систем оповіщення на об’єктах
господарювання;
завчасним створенням і організаційно-технічним з’єднанням з
системами спостереження і контролю постійно діючих локальних
систем оповіщення та інформації населення в зонах можливого
катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і
хімічних підприємств, інших потенційно небезпечних об’єктів;
централізованим використанням загальнодержавних і відомчих
систем зв’язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення,
радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передачі
інформації.
Спостереження і контроль
Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування
і водою забезпечується:
створенням і підтримкою в постійній готовності
загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю
з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від
підпорядкованості;
організацією збору, опрацювання і передачі інформації про
стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової
сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та
інфекційними мікроорганізмами;
наданням населенню можливості придбати найпростіші засоби
захисту і контролю в особисте користування.
Укриття у захисних спорудах
Укриттю в захисних спорудах підлягає усе населення відповідно
до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке
проживає в небезпечних зонах, тощо).
Створення фонду захисних споруд досягається шляхом:
комплексного освоєння підземного простору міст і населених
пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і
приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського
призначення та з урахуванням пристосування і використання частини
приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях;
обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та
споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного
простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;
дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та
інших заглиблених приміщень;
будівництва заглиблених споруд, які окремо стоять, об’єктів
господарювання, пристосованих для захисту;
масового будівництва в період загрози найпростіших сховищ та
укриттів;
завчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України
окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.
Наявний фонд захисних споруд використовується для
господарських, культурних і побутових потреб у порядку,
визначеному органами МНС України.
Евакуаційні заходи
В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах
та інших населених пунктах, які мають об’єкти підвищеної
небезпеки, а також у воєнний час основним способом захисту
населення є евакуація і розміщення його у позаміській зоні.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених
пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного
затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного
ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних
конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах
виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо
виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю
людини).
Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної
ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію
населення тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна евакуація в особливий період проводиться в окремих
регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій
населення і планується на випадок:
небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо
виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю
населення, яке проживає в зоні ураження);
загрози катастрофічного затоплення місцевості з
чотиригодинним добіганням проривної хвилі;
загрози або виникнення збройного конфлікту в районах
50-кілометрової прикордонної смуги.
Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах
переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи захисту
населення і територій на воєнний стан до початку застосування
агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час – у разі
загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.
Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не
зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти,
учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери
та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку,
разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і
членами їхніх сімей.
У мирний час евакуація населення планується на випадок:
загальної аварії на атомній електростанції;
усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
загрози катастрофічного затоплення місцевості;
великих лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших
геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що
загрожують населеним пунктам.
Здійснення організованої евакуації, запобігання проявам
паніки і недопущення загибелі людей своєчасно забезпечується
шляхом:
планування евакуації населення;
визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з
потенційно небезпечних зон;
підготовки уповноважених органів управління з питань
надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення до виконання
евакуаційних заходів;
організації оповіщення керівного складу і населення про
початок евакуації;
організації управління евакуацією;
всебічного життєзабезпечення евакуйованого населення у
районах позаміської зони;
навчанням населення діям під час проведення евакуації.
Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є:
зменшення ймовірних втрат населення;
збереження кваліфікованих кадрів спеціалістів;
забезпечення стійкого функціонування об’єктів економіки;
створення угруповань сил і засобів захисту в позаміській зоні
з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в
осередках надзвичайних ситуацій в особливий період.
Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів
виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з
питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення
відповідного рівня.
Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який
передбачає у мирний час вивезення основної частини населення з
міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту, а у
воєнний час – транспортом, який не передається до складу Збройних
Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини
населення пішки.
Інженерний захист
Заходи інженерного захисту території можуть істотно вплинути
на ефективність цивільного захисту. Для цього необхідно:
враховувати під час розроблення генеральних планів забудови
населених пунктів і ведення містобудування особливу схильність
регіонів та окремих площ до проявів небезпечних і катастрофічних
явищ;
забезпечувати раціональне розміщення потенційно небезпечних
об’єктів з урахуванням можливих наслідків у разі аварій для
безпеки населення і довкілля;
будувати будинки, споруди, інженерні мережі і транспортні
комунікації з заданими рівнями безпеки і надійності;
розробляти і запроваджувати заходи щодо безаварійного
функціонування потенційно небезпечних об’єктів;
створювати комплексні схеми захисту населених пунктів та
об’єктів господарювання від небезпечних природних процесів;
розробляти і здійснювати регіональні та місцеві плани
запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
організовувати випереджальне будівництво протизсувних,
протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та
інших інженерних споруд спеціального призначення;
реалізовувати заходи щодо санітарної охорони території.
Ці заходи повинні виконувати всі органи виконавчої влади і
установи, наділені відповідними повноваженнями.
Медичний захист
Заходами запобігання або зменшення ступеня ураження людей,
своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування,
забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних
ситуацій є:
планування і використання існуючих сил і засобів органів
охорони здоров’я незалежно від їх відомчої належності;
розгортання в надзвичайних умовах необхідної кількості
лікувальних закладів;
своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;
контроль за продуктами харчування, питною водою і джерелами
водопостачання;
завчасне створення і підготовка спеціальних медичних
формувань;
накопичення медичних засобів захисту, медичного та
спеціального майна і техніки;
контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та
епідемічною ситуацією;
підготовка медичного персоналу та загальне медико-санітарне
навчання населення.
Біологічний захист
Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне
виявлення чинників біологічного зараження, їх виду і масштабів,
проведення комплексу адміністративно-господарських,
режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних
заходів.
Захист від біологічних засобів вимагає:
своєчасного використання колективних та індивідуальних
засобів захисту;
введення режимів карантину та обсервації;
знезаражування осередку ураження;
проведення екстреної та специфічної профілактики;
додержання протиепідемічного режиму об’єктами господарювання,
лікувальними закладами і населенням.
Радіаційний і хімічний захист
Цей захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної
та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і
хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного
захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту,
організацію і проведення спеціальної обробки.
Виконання вимог даного виду захисту досягається:
завчасним накопиченням і підтримкою в готовності засобів
індивідуального захисту і приладів радіаційної і хімічної розвідки
та контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються
диференційовано відповідно до встановлених зон небезпеки;
забезпеченням зазначеними засобами перш за все особового складу
формувань, який бере участь у проведенні рятувальних та інших
невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу
радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів економіки і населення,
яке мешкає в зонах небезпечного зараження навколо них;
своєчасним впровадженням засобів, способів і методів
виявлення і оцінки масштабів і наслідків застосування агресором
зброї масового ураження і аварій (руйнувань) на радіаційно та
хімічно небезпечних об’єктах господарювання, у тому числі літаків
(вертольотів) цивільної авіації, для ведення повітряної
радіаційної розвідки місцевості;
створенням уніфікованих засобів захисту, приладів і
комплектів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного
контролю як для воєнного, так і для мирного часу;
наданням населенню можливостей придбавати у встановленому
порядку в особисте користування засоби індивідуального захисту і
дозиметрів;
розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і
функціонування об’єктів господарювання в умовах зараження
місцевості;
завчасним пристосуванням об’єктів комунально-побутового
обслуговування і транспортних підприємств для проведення
санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і
транспорту;
розробленням загальних критеріїв, методів та методик
радіаційної та хімічної розвідки і спостережень.
- Повноваження органів виконавчої влади, виконавчих
органів рад у питаннях захисту населення і територій
До складу системи цивільного захисту населення і територій
входять визначені органи виконавчої влади, виконавчі органи
місцевих рад, їх сили і засоби, в тому числі фінансові,
продовольчі, медичні, матеріально-технічні ресурси, відомчі
системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Кожний рівень системи захисту населення і територій має
координуючі та постійні органи управління, наділені спеціальними
повноваженнями, систему повсякденного управління, сили і засоби,
резерви фінансових і матеріальних ресурсів, системи зв’язку,
оповіщення, інформаційного забезпечення.
Координуючими органами системи захисту населення і територій
є:
загальнодержавного рівня – Рада національної безпеки і
оборони України, Державна комісія з питань техногенно-екологічної
безпеки та надзвичайних ситуацій, Національна рада з питань
безпечної життєдіяльності населення.
У необхідних випадках для ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій рішенням Кабінету Міністрів України утворюється
спеціальна комісія;
регіонального рівня – комісії Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та
надзвичайних ситуацій (далі – регіональні комісії);
місцевого рівня – комісії районних державних адміністрацій і
виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та
надзвичайних ситуацій (далі – місцеві комісії);
об’єктового рівня – комісії з питань надзвичайних ситуацій
об’єкта.
Координуючі органи системи захисту населення і територій
забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну
ситуацію або загрозу її виникнення. Їх діяльність визначається
відповідними законами України та іншими нормативно-правовими
актами.
Постійними органами управління системи захисту населення і
територій є:
на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України,
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,
управління (відділи) з питань цивільної оборони та надзвичайних
ситуацій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні
адміністрації, управління з питань надзвичайних ситуацій та
цивільного захисту населення;
на місцевому рівні – районні державні адміністрації, відділи
з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення,
виконавчі органи місцевих рад;
на об’єктовому рівні – управління підприємств та організацій,
відділи (сектори або спеціально призначені особи) з питань
цивільної оборони і надзвичайних ситуацій об’єктів.
Систему повсякденного управління захистом населення і
територій складають оснащені необхідними засобами зв’язку,
оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації центри
управління у кризових ситуаціях, оперативно-чергові служби всіх
рівнів, чергово-диспетчерські служби міністерств, інших
центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих
органів рад, організацій та об’єктів господарювання.
- Режими функціонування системи захисту
населення і територій
Залежно від обстановки, масштабу прогнозованої або такої, що
виникла, надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету
Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласної, Київської, Севастопольської міської державної
адміністрації, органу місцевого самоврядування категорованого
міста, районної державної адміністрації у межах конкретної
території встановлюється один з таких режимів функціонування
системи захисту населення і територій:
повсякденної діяльності – в разі нормальної
виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної
(бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і
гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій,
епізоотій та епіфітотій;
підвищеної готовності – у разі суттєвого погіршення
виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної
(бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і
гідрометеорологічної обстановки, одержання прогнозу про можливість
виникнення надзвичайної ситуації;
надзвичайної ситуації – в разі реальної загрози виникнення і
під час запобігання та локалізації надзвичайної ситуації.
Режим надзвичайного стану запроваджується відповідно до
Закону України “Про надзвичайний стан” ( 2501-12 ).
Основними заходами, що реалізуються під час функціонування
системи захисту населення і територій, є:
у режимі повсякденної діяльності:
здійснення спостереження і контролю за станом довкілля,
обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них
територіях та чергування оперативного персоналу;
розроблення і реалізація цільових і науково-технічних програм
і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення
безпеки і захисту населення, зменшення можливих втрат і збитків,
забезпечення сталого функціонування об’єктів і галузей економіки
під час надзвичайних ситуацій;
вдосконалення підготовки органів управління захистом
населення і територій усіх рівнів, сил і засобів до дій у
надзвичайних ситуаціях, організація навчання населення засобам
захисту і діям у цих ситуаціях;
створення і поновлення резервів фінансових і матеріальних
ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
здійснення цільових видів страхування;
постійне прогнозування погіршення обстановки, яка може
призвести до виникнення надзвичайної ситуації;
у режимі підвищеної готовності:
здійснення заходів режиму повсякденної діяльності і, крім
того:
формування оперативних груп для виявлення причин погіршення
обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення
надзвичайної ситуації, вироблення пропозицій щодо її нормалізації;
посилення чергово-диспетчерської служби;
посилення спостереження і контролю за станом довкілля,
обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них
територіях, прогнозування можливості виникнення надзвичайних
ситуацій та їх масштабів;
розроблення заходів щодо захисту населення і довкілля,
забезпечення стійкого функціонування об’єктів;
приведення у стан підвищеної готовності наявних сил і засобів
реагування, залучення додаткових сил, уточнення планів їх дій і
висування в разі потреби у прогнозний район розвитку надзвичайної
ситуації;
проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної
ситуації;
введення цілодобового чергування членів комісій з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій різних
рівнів;
у режимі надзвичайної ситуації:
прийняття на себе відповідними комісіями з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і ланок
системи захисту населення і територій;
організація захисту населення і територій;
висування оперативних груп у район надзвичайної ситуації;
організація робіт з локалізації або ліквідації наслідків
надзвичайної ситуації, залучення необхідних сил та засобів;
визначення межі території, на якій виникла надзвичайна
ситуація;
організація робіт щодо забезпечення стійкого функціонування
галузей економіки та об’єктів, щодо першочергового
життєзабезпечення постраждалого населення;
здійснення безперервного контролю за станом довкілля в районі
надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об’єктах і
прилеглих до них територіях;
звітування про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам
управління та оповіщення населення;
у режимі надзвичайного стану:
визначення межі території, на якій виникла надзвичайна
ситуація;
створення тимчасових надзвичайних органів керівництва на
території дії надзвичайного стану в межах системи захисту
населення і територій;
організація нормального функціонування системи захисту
населення або його термінової евакуації з особливо небезпечних
територій;
організація робіт щодо локалізації або ліквідації наслідків
надзвичайної ситуації;
забезпечення стійкого функціонування об’єктів і галузей
економіки, першочергового життєзабезпечення постраждалого
населення, яке залишилося проживати на території надзвичайного
стану;
здійснення безперервного контролю за станом довкілля в районі
надзвичайного стану, за обстановкою на аварійних об’єктах і
прилеглих до них територіях;
встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також
обмеження свободи пересування територією, де запроваджено
надзвичайний стан;
посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що
забезпечують життєдіяльність населення та об’єктів господарювання;
звітування про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам
управління та оповіщення населення.
- Фінансове і матеріальне забезпечення
заходів захисту населення і територій
Фінансування діяльності постійних органів управління у сфері
захисту населення і територій здійснюється за рахунок коштів
відповідних бюджетів згідно із законодавством України.
Фінансування цільових програм захисту населення і територій
від надзвичайних ситуацій, забезпечення сталого функціонування
підприємств і організацій здійснюється відповідно до законодавства
України.
Фінансування заходів щодо запобігання і реагування на
надзвичайні ситуації провадиться за рахунок коштів організацій, що
знаходяться на території розвитку надзвичайної ситуації, бюджетних
і позабюджетних коштів Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, відповідних виконавчих органів рад, страхових
фондів та інших джерел.
Під час ліквідації надзвичайних ситуацій на
загальнодержавному рівні за поданням МНС України, Мінфіну України,
Мінекономіки України, інших заінтересованих центральних органів
виконавчої влади використовуються спеціальні фінансові та
матеріальні резерви, у тому числі:
кошти резервного фонду Кабінету Міністрів України;
запаси державних матеріальних резервів техніки і спеціальних
видів майна.
Під час ліквідації надзвичайних ситуацій на регіональному
рівні використовуються спеціальні фінансові та матеріальні
резерви, у тому числі:
кошти резервного фонду Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій;
регіональні запаси матеріальних резервів, техніки та
спеціальних видів майна.
У разі вичерпання зазначених джерел фінансування, у
виняткових випадках, виділяються у встановленому порядку необхідні
кошти в обгрунтованих межах з резервного фонду Кабінету Міністрів
України.
Під час ліквідації надзвичайних ситуацій на місцевому рівні
використовуються фінансові та матеріальні резерви, у тому числі:
кошти резервного фонду районних, районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністрацій;
місцеві запаси матеріальних резервів, техніки та спеціальних
видів майна.
У разі вичерпання зазначених джерел фінансування, у
виняткових випадках, виділяються у встановленому порядку необхідні
кошти в обгрунтованих межах з резервного фонду Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.
Порядок створення матеріальних резервів для ліквідації
надзвичайних ситуацій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Номенклатура та обсяги резервів матеріальних ресурсів
визначаються органом, що їх утворює.
Загальнодержавні матеріальні резерви розміщуються відповідно
до спеціальних планів.
VII. Функціональні заходи у сфері державного регулювання
та контролю захисту населення і територій
Державна стандартизація
Стандартизація становить основу проведення державної
експертизи, контролю, нагляду, ліцензування видів діяльності,
декларування безпеки промислових об’єктів і сертифікації для
встановлення норм, правил та характеристик з метою забезпечення:
безпеки продукції, робіт та послуг для довкілля, життя і
здоров’я людей;
якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку
науки, техніки і технологій;
єдності вимірів;
безпеки об’єктів господарювання з урахуванням ризику
природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій.
Державна експертиза
Державна експертиза проектів і рішень щодо об’єктів
виробничого та соціального призначення і процесів, що можуть
спричинити надзвичайні ситуації та вплинути на стан захисту
населення і територій, організується і проводиться відповідно до
законодавства спеціально уповноваженими центральними і місцевими
органами виконавчої влади, виконавчими органами рад.
У разі потреби експертиза проектів і рішень щодо об’єктів
виробничого та соціального призначення, окремих технологічних
процесів, які можуть викликати надзвичайні ситуації або вплинути
на стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій,
може проводитися об’єднаннями громадян, незалежними експертами та
спеціалістами міжнародних експертних організацій у порядку,
встановленому законодавством України.
Державний нагляд і контроль
Державний нагляд і контроль організується з метою перевірки
повноти і якості заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям,
забезпечення готовності органів управління, сил і засобів системи
захисту населення і територій, посадових осіб до дій у разі
виникнення цих ситуацій. Нагляд і контроль полягають у
забезпеченні:
безаварійного функціонування об’єктів економіки та зменшення
масштабів можливих збитків у разі виникнення надзвичайних ситуацій
природного та техногенного походження;
готовності органів управління системи захисту населення і
територій, підприємств та їх спеціалізованих аварійно-рятувальних
формувань до виконання поставлених перед ними завдань;
охорони довкілля та збереження природних ресурсів, додержання
порядку і умов користування надрами з метою запобігання
небезпечним екологічним і геологічним процесам;
готовності технічних засобів і споруд інженерного захисту
населення і територій від лісових, торф’яних та інших пожеж,
повеней, підтоплень та інших небезпечних дій води;
фінансових гарантій відшкодувань збитків здоров’ю та життю
громадян, захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб
від збитків, спричинених надзвичайними ситуаціями природного та
техногенного походження.
Державний нагляд і контроль проводиться згідно із
законодавством України спеціально уповноваженими центральними та
місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад
відповідно до завдань, покладених на систему захисту населення і
територій.
Ліцензування окремих видів діяльності
Ліцензування окремих видів діяльності здійснюється з метою
проведення єдиної державної політики для забезпечення життєво
важливих інтересів громадян, суспільства, держави. Ліцензуванню
підлягає діяльність щодо забезпечення промислової, пожежної та
транспортної безпеки, охорони довкілля та інших сфер.
Декларування безпеки промислових об’єктів
Декларування безпеки промислових об’єктів здійснюється з
метою забезпечення контролю за додержанням заходів безпеки на
етапах їх введення в експлуатацію, експлуатації та виводу з
експлуатації. Декларування передбачає:
оцінку ризику виникнення на промислових об’єктах надзвичайних
ситуацій з урахуванням визначення джерел загроз, умов розвитку і
можливих наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі викидів у
довкілля шкідливих речовин;
оцінку готовності до експлуатації потенційного об’єкта
відповідно до вимог промислової безпеки;
аналіз достатності й ефективності вжитих заходів щодо
запобігання, локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації на
промисловому об’єкті;
розроблення заходів, спрямованих на зменшення масштабів і
величини негативних наслідків від надзвичайних ситуацій.
Сертифікація
Сертифікація організується і здійснюється з метою
підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам,
включаючи контроль небезпечної продукції для життя та здоров’я
людей, довкілля та майна.
Сертифікація може мати обов’язковий і добровільний характер.
Страхування
Головною метою страхування є забезпечення економічної
підтримки заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, які
здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади,
виконавчими органами рад, підприємствами та організаціями
незалежно від форм власності, і страхового покриття збитків у разі
їх виникнення. Страхування організується і здійснюється на
підставі договору про страхування, який є сукупністю видів
страхування, що передбачають обов’язок страховика щодо страхових
виплат у розмірі повної або часткової компенсації збитків,
завданих об’єкту страхування.
Страховий захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій забезпечується обов’язковим і добровільним страхуванням.
VIII. Участь об’єднань громадян у захисті
населення і територій
До робіт, пов’язаних із запобіганням та реагуванням на
надзвичайні ситуації, під керівництвом відповідних органів
управління захистом населення і територій можуть залучатися на
добровільних або договірних засадах громадські організації,
політичні партії, професійні спілки, релігійні організації,
асоціації аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних
формувань за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня
підготовки.
Співробітництво з об’єднаннями громадян, професійними
спілками, релігійними організаціями та об’єднаннями спеціальних
формувань полягає у:
спільній участі в діях щодо запобігання і реагування на
надзвичайні ситуації;
роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до
дій у надзвичайних ситуаціях;
наданні допомоги населенню в разі виникнення надзвичайних
ситуацій;
виявленні порушень вимог нормативних актів з
техногенно-екологічної безпеки;
організації надання з боку державних та міжнародних
організацій і фондів технічної, фінансової та гуманітарної
допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.
Об’єднання громадян беруть участь у заходах щодо захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій відповідно до
законодавства України і своїх статутів.
Об’єднання громадян, які беруть участь у ліквідації
надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних органів
системи захисту населення і територій. На ці органи покладається
відповідальність за вирішення питань, пов’язаних з перевезенням
членів об’єднань громадян до зони надзвичайної ситуації і назад,
організацією їх розміщення, харчування, оплати праці,
матеріально-технічного, медичного та інших видів забезпечення.
- Гласність та інформація у сфері
захисту населення і територій
Інформацію у сфері захисту населення і територій у разі
виникнення надзвичайної ситуації становлять відомості про
надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням
їх виду, категорії, межі розповсюдження, наслідків, а також засоби
та методи реагування на них.
Інформація про захист населення і територій, діяльність
державних органів виконавчої влади, виконавчих органів рад і
організацій у цій сфері має бути гласною і відкритою, якщо інше не
передбачено законодавством.
Органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, організації
зобов’язані відповідно до законодавства надавати населенню
оперативну і достовірну інформацію про виникнення надзвичайних
ситуацій та стан захисту населення і територій, вжиті заходи щодо
забезпечення безпеки, прийоми та способи захисту через засоби
масової інформації та інші канали.
- Міжнародне співробітництво України
у сфері захисту населення і територій
Україна має інтегруватися до світової системи запобігання
надзвичайним ситуаціям, використовуючи для цього наявний
науково-технічний потенціал.
У першу чергу міжнародне співробітництво повинно бути
спрямовано на:
розроблення фундаментальних наукових теорій аварій і
катастроф;
прогноз розвитку катастрофічних природних явищ і оцінку їх
впливу на складні технічні системи;
розроблення національних норм і вимог щодо забезпечення
безпеки населення та об’єктів;
створення уніфікованої системи моніторингу та виявлення
катастроф;
розроблення карт природних і природно-техногенних загроз і
ризиків.
У разі якщо міжнародними договорами України встановлено інші
правила, ніж ті, що містяться у чинному законодавстві України у
сфері захисту населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій,
застосовуються правила міжнародних договорів.
Глава Адміністрації
Президента України М.БІЛОБЛОЦЬКИЙ
