Найбільше і найдорожче добро
в кожного народу – це його мова,
ота жива схованка людського духу,
його багата скарбниця, в яку народ
складає і своє давнє життя,
і свої сподіванки, розум, досвід,
почування» – писав Панас Мирний.
9 листопада наша країна відзначає надзвичайно важливе для нас свято — День української писемності та мови.
За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
За своєю мелодійністю українська мова вважається другою в світі, поступаючись тільки італійській. Сьогодні нею розмовляють близько 45 мільйонів людей.
Літературний твір, який найбільше разів переклали – “Заповіт” Тараса Шевченка. Він зучить на 147 мовах народів світу.
Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана.
Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.
Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?”
Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову – захищаємо свою честь, гідність, право на існування, право на майбутнє.
Тож плекаймо, зберігаймо, розвиваймо рідну та співучу українську мову
