«Зберегти в собі душу дитини, а себе – в душах дітей»
Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль,
Це – сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді – колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти…
Чому таке трапляється, на жаль?
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому, водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда й печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває,
Й запам’ятати треба, в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж,
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж.
Тема: «Зберегти в собі душу дитини, а себе – в душах дітей»
Мета: збагнути значення почуття любові батьків у формуванні дитячої особистості; я б хотіла, щоб після наших зборів у вас з’явилося бажання виховувати дітей у гармонії, душевному спокої і рівновазі; бажання прививати дитині щедрість, чуйність, повагу до старших, увагу до рідних, близьких і всіх оточуючих.
А розпочати хотіла б із такої ситуації:
Одного разу вчителька запитала першокласницю, тиху, задуману дівчинку:
– Чого тобі найбільше хочеться?
– Я хочу захворіти.
– Чому? – здивувалася вчителька.
– Коли я хворіла,мама сиділа біля мене, розмовляла, розказувала мені казки, читала книжки. Мені було так добре.
– Про що свідчать слова дівчинки?
– Чому так часто нашим дітям не вистачає уваги батьків?
Сімейне спілкування… Від цих слів віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування – запорука доброго настрою, душевного спокою. З другого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, у сімейних конфліктах.
Виявляється, що вмінням говорити з дитиною, правильно будувати спілкування володіємо не всі ми батьки.
Правило 3 хвилин
Виявляється, є таке важливе правило – правило “трьох хвилин”.
Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.
Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.
Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.
І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, чи прийшли додому з роботи.
Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме тому потрібно не змарнувати цей час.
Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.
У той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому по телефону.
Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите до дитини. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.
Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.
ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ
Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.
За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.
Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.
Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.
Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.
Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.
Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.
А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.
Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.
Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.
Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в нагоді.
Хай ніколи ваша дитина не опиниться в подібній ситуації
Ми багато вимагаємо від наших дітей, а що робимо ми?
Я хочу, розповівши вам одну історію. Пам’ятаю, що в свій час вона мене дуже вразила.
Одного разу до мудреця Румі прийшла жінка та привела свого маленького сина. «Я не знаю, що мені робити, Румі, – мовила вона. – Я випробувала вже все, але дитина мене не слухається. Він їсть занадто багато цукру! Будь ласка, поясніть йому, що це погано. Він Вас послухається, тому що дуже поважає.»
Румі подивився на дитину, на довіру в її очах і промовив: «Приходьте через три тижні.»
Жінка була в розпачі. Це ж така проста річ! Чому ж ця людина нічого не сказала синові. Незрозуміло… Багато людей приходило до Румі здалеку, й він одразу допомагав вирішувати набагато складніші проблеми. Але що вдієш – вона слухняно прийшла через три тижні. Румі знову подивився на дитину та промовив «Приходьте ще через три тижні.»
Лише коли вони прийшли третього разу, Румі звернувся до хлопчика: «Синку, послухай моєї поради, не їж багато цукру, це шкідливо для здоров’я.» «Якщо Ви мені радите, – відповів хлопець, – я більше не буду цього робити.»
Мати попросила почекати дитину надворі. Вона звернулась до мудреця за поясненнями. І Румі зізнався їй, що сам завжди любив їсти цукор, тому перед тим, як давати іншому пораду, мусив сам позбутися цієї слабкості. Спочатку він вирішив, що трьох тижнів буде достатньо, але помилився…
Свята людина, відома всім своєю мудрістю й духовною силою шість тижнів намагалась кинути їсти солодке, щоб просто мати право сказати хлопчикові «Синку, не їж багато цукру, це шкідливо для здоров’я».
– Пам’ятайте, що дитина – дзеркало життя нас з вами – батьків. Зробіть все, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Не забувайте, що тільки «покращуючи» себе можна допомогти дитині. Вдосконалюйтесь разом із дітьми, використовуйте шанс, наданий життям.
Проблеми дітей починаються вдома і саме тут повинні вирішуватися. Ми повинні розуміти, що тільки від нас залежить, якими виростуть наші діти.
Виступ колективів художньої самодіяльності (дивіться Instagram i Facebook)
