Корекційно-розвивальні заняття щодо попередження агресивності
дітей молодшого шкільного віку.
Заняття 1.
Мета: створення позитивної мотивації і зацікавленості дітей в заняттях; зняття емоційної напруги дітей; створення атмосфери “захищеності” і взаємної довіри в групі; діагностика характеру і ієрархії взаємовідносин дітей і статусу кожної дитини в групі, особливостей емоційного світу дітей.
Матеріали : щоденники учасників тренінгу, ручки, кольорові олівці.
1. Повідомлення мети занять.
Діти сідають в коло. Психолог каже дітям, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях. Ці заняття не будуть схожі на уроки. На них можна буде гратися, малювати, а головне – поділитися з іншими своїми радощами і проблемами, отримати добру пораду, навчитися краще розуміти себе і інших, дізнатися про себе і інших багато нового і цікавого.
2. Правила групової взаємодії.
Для більш ефективної діяльності тренінгової групи потрібно відпрацювати і засвоїти правила групової взаємодії. У нас їх було 5:
- 1.Участь в тренінгових вправах і виконання окремих занять – на добровільній основі.
- 2.Говорити потрібно коротко, конкретно і тільки про те, що сам думаєш, відчуваєш.
- 3.Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.
- 4.Критикувати не людину, а конкретний вчинок.
- 5.Критикувати тільки в легкій, доброзичливій формі.
1. Гра “Знайомство”.
Кожному учаснику пропонується вибрати собі яке-небудь ім’я, яким він хотів би, щоб його назвали інші. Ця процедура має діагностичний зміст. На виборі імен хлопчиків явно відображається вплив західних відео – і мультиплікаційних фільмів. Більшість вибирало в основному такі імена, як “Термінатор”, “Чак Норіс”, “Робот-поліцейський”, “Людина-змія”і т. п. Лише незначна кількість залишила собі своє ім’я. Повторивши по черзі кожний своє нове ім’я, діти придумують і замальовують його символ-образ, наприклад, у вигляді піктограми.
Цей символ діти малюють на обкладинці свого щоденника, ніби підписуючи його. Після цього пропонується гра “Гості”, яка дозволяє виявити характер групових взаємовідносин дітей.
2. Гра «Гості».
Психолог повідомляє дітям, що для того, щоб вони змогли швидко і добре запам’ятати свої нові імена, вони зараз пограють в таку гру. Кожний учасник подумки уявляє собі якесь свято. При цьому можна запропонувати дітям на протязі 1-2 хвилин закрити очі і уявити собі це свято. Після цього дітям пропонується уважно подивитися один на другого і по черзі (по кругу) назвати новими іменами тих учасників групи, яких би вони запросили б на свято. Гра соціометрична. Психолог має можливість зафіксувати ієрархію взаємовідносин дітей, статус кожного учасника в групі, виявити учнів, які потребують статусної корекції.
З. Рухлива гра “Море хвилюється…”
Знайому всім дітям і дорослим гру дещо змінили відповідно до мети тренінгу. Діти вибирають ведучого, який повертається до інших спиною і промовляє всім знайомі слова: “Море хвилюється раз.. .”.Після рахунку “три” діти повинні завмерти в незвичайній позі. Ведучий по черзі підходить до кожної дитини, “включає” його і намагається, кого і в якому емоційному стані він відобразив. Потім дитина сама розповідає, що вона хотіла зобразити. При цьому психолог аналізує разом з групою виразні невербальні засоби передачі задуманого образу (міміка, жести, погляд, стиснуті кулаки, “кігті” і т. п.), аналізує наскільки вдалим був їх вибір. Характер пози дитини і його вербальне пояснення також мають діагностичну цінність для керівника групи. Досить часто діти зображували страшних, агресивних боксерів, героїв відео – і мультфільмів ( динозаврів, ніндзів-черепашок, роботронів і т. п.), або маленьких, слабких, наляканих тваринок (зайчиків, білочок, мавпочок – частіше дівчатка).
Слід пам’ятати, що участь в усіх вправах є добровільною і не варто примушувати дитину, яка відмовляється виконувати завдання, так як деякі діти ще не досягли необхідного для “розкриття” рівня адаптації у групі.
4. Етюд “Слухаємо себе”(вправа на ауторелаксацію). Дітям пропонується сісти зручно, протягом 1-2 хвилин закрити очі, розслабитися і “прислухатися до себе”, ніби “заглянути в себе” і подумати: що кожен відчуває, який у нього настрій. В цей час психолог малює крейдою на дошці схематичне зображення різних емоційних станів людини: радості, злості, страху, суму, здивування, спокою. Потім психолог повідомляє, що їм потрібно, не відкриваючи очей, по черзі розповісти, як кожен з них себе почуває, який у кожного настрій. Після короткої розповіді кожного учасника психолог пропонує дітям відкрити очі і подивитися на схематичні зображення різноманітних емоційних станів. Разом з психологом обговорюються особливості міміки в кожному випадку: положення і форма брів, очей, куточки губ.
5. Вправа “Шосте відчуття”.
Ця вправа використовується як діагностичний метод вивчення рівня єдності групи. Для цього дітям пропонують відповісти на питання, але не від себе, а ніби від усіх учасників групи, тобто так, як би, на їх думку, відповіла б найбільша кількість учасників. Відповіді діти повинні мовчки записати, не називаючи ніяких варіантів вголос, інакше гра не відбудеться, “не буде цікаво”. Пропонуються такі запитання: 1) який у більшості учасників групи самий улюблений день тижня; 2) яка сама улюблена пора року; 3) яке саме любиме число; 4) яку геометричну фігуру вибрала б група: ромб, квадрат, трикутник чи круг; 5) що хотіли б робити учасники групи в даний момент? Після виконання першої частини завдання тренер знову зачитує питання і варіанти відповідей, а кожна дитина піднімає руку в тому випадку, якщо прозвучала його відповідь. Проводиться експрес-обговорення результатів виконання завдання.
6. Малювання на тему “мій самий щасливий день”.
Дітям пропонується протягом 2-3 хвилин згадати і намалювати самий щасливий день у своєму житті. Психолог просить дітей згадати, які почуття вони переживали в той день, чим він їм запам’ятався, пропонує “поділитися” радістю з іншими дітьми. Малювання сприяє невербальному вираженню переживань, про які не кожна дитина може розповісти іншим. Аналіз висловлювань, кольорового вирішення і змісту малюнків дітей дає можливість частково діагностувати рівень їх прив’язаностей. Доброзичливе обговорення малюнків, розуміння почуттів дітей і стимулююча похвала тренера знімає бар’єри спілкування, емоційну напругу і створює відчуття “захищеності в групі”.
7. Етюд “Веселка”(вправа на ауто релаксацію). Діти сідають зручно, закривають очі і на протязі 1-2 хвилин уявляють собі легку веселку, прекрасну гру кольорів і себе в спокійному, розслабленому стані, відпочиваючим. Психолог “навіває” на дітей приємні відчуття спокою, розслабленості. По закінченню вправи обговорюється, які почуття відчули діти під час його виконання, що відчували, хто “бачив” що-небудь незвичайне.
8. Етюд “Посмішка по кругу”.
Діти всі беруться за руки і “передають посмішку по кругу”: кожна дитина повертається до свого сусіда і, побажавши йому що-небудь добре і приємне, посміхається йому, той посміхається сусіду і т. д. При цьому можна образно “взяти посмішку” в долоні і обережно “передавати” її по кругу, з рук в руки.
Заняття 2.
Мета: зняття емоційної напруги дітей, діагностика характеру і взаємовідносин дітей і статусу кожної дитини в групі; мотиваційно-корисної сфери особливостей емоційного світу дітей; формувати вміння визначення емоційного стану людини по емоційній експресії обличчя; навчання навичок ауто релаксації.
Матеріали: щоденники учасників тренінгу, ручки, кольорові олівці.
1. Рухлива гра “Будь ласка…”.
Суть гри у тому, що ведучий задає команду, виконати яку діти повинні лише при умові, якщо вона супроводжується конкретним звертанням, наприклад: “Група…”, “Клас…” і т. п. Для даного заняття ми вибрали слово ” будь ласка”. Якщо дане слово не прозвучало, а деякі діти виконали команду, то вони вибувають з гри.
Гра розвиває увагу дітей і допомагає їм зняти емоційну напругу на початку заняття.
2. Бесіда “Чарівне слово”.
Логічним продовженням гри стає бесіда про силу “чарівного” слова “будь ласка”, про наслідки ввічливості і грубості.
3. Вправа “Наші емоції”.
Для виконання даної вправи психологу знадобиться набір із шести карточок або плакат із схематичним зображенням різних емоційних станів людини, наприклад: радість, страх, злість, сум, провина, спокій.
Пропонується серія завдань:
- 1.Назвати емоційні стани (почуття, настрій), зображені на карточках.
- 2.Розділити листок щоденника на дві половини і перемалювати схематичні малюнки так, щоб зліва були зображення емоційних станів, які дітям подобаються, а справа – які не подобаються.
Після виконання завдання, діти по черзі називають емоційні стани, зображення яких виявились зліва, а потім – справа, і пояснюють, чому їм подобаються чи не подобаються ті чи інші емоційні стани.
3. Визначити свій настрій, емоційний стан в даний момент, схематично відобразити його в своєму щоденнику і коротко пояснити причину того чи іншого стану.
У процесі виконання даної вправи психолог звертає увагу на емоційний стан дітей у групі, констатує підвищену тривожність у окремих її учасників.
4. Вправа “Не подобається – подобається”.
Психолог просить розділити чистий листок щоденника на дві половини і записати відповіді на питання:
- 1)що мені не подобається в школі;
- 2)що мені не подобається вдома;
- 3)що мені не подобається взагалі в житті;
Відповіді на ці питання діти записують у лівій частині аркуша. Після цього пропонується серія позитивних питань, відповіді на які діти записують у правій частині листка:
- 1)що мені подобається в школі;
- 2)що мені подобається вдома;
- 3)що мені подобається взагалі в житті.
Діти по черзі розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім – про те, що їм подобається в школі, вдома і в житті: Дуже важливо дотримуватись послідовності обговорення відповідей: спочатку негативні, а потім позитивні, показуючи, що не все в житті так погано, є позитивні моменти хороші люди.
5. Вправа “Продовжити речення”.
Учням пропонується продовжити речення першими, які прийшли на думку, фразами, не думаючи довго. На чистій сторінці щоденника діти записують тільки продовження фраз: “Більше всього я боюся…”, “Мене засмучує…”, “Я серджуся, коли…”.
Відповіді на запропоновані запитання свідчать про здібності дитини до рефлексії особистих переживань. Відповідь “не знаю” свідчить про недостатній розвиток цієї властивості або, можливо, про високу значимість якоїсь проблеми, яка викликає страх.
- 6.Рольове програний ситуації ” Дай мені книгу!”
Психолог пропонує дітям уявити себе в такій ситуації. Дитина приходить в клас і бачить цікаву книгу в красивій палітурці. Їй дуже хочеться взяти цю книгу, погортати її, подивитися малюнки. Він підходить до столу, але в цей момент інший учень забирає книгу. А подивитися книгу так хочеться! Як бути? Як її отримати?
Діти програють ситуацію по черзі, парами. Після програвання ситуації всіма учасниками групи проводиться обговорення варіантів її вирішення і діти разом з психологом роблять висновок про те, що найбільш конструктивною формою досягнення результату(отримання книги) виявилось ввічливе прохання.
7. Вправа “Драбинка”.
Дивлячись на зразок, підготовлений психологом, діти малюють в своїх щоденниках дві драбинки, які складаються з п’яти щаблів. Після цього психолог каже: “Уявіть собі, що всіх дітей вашого класу розсадили на щаблі драбини, дотримуючись однієї умови. На першу щабель посадили самих розумних дітей, які добре навчаються, старанно виконують всі завдання в класі і вдома, акуратно ведуть зошити і т .д. На другу розмістили дітей, які теж добре навчаються, старанні, але іноді бувають неуважні, допускають помилки і так далі. Як ви думаєте, які діти будуть на останній, самій нижній щаблинці? А тепер подумайте і намалюйте схематично людину – себе на тій позиції, на яку, по-вашому, посадили б вас. А на іншій намалюйте себе на тій, на якій би ви хотіли б сидіти, тобто як би ви хотіли б вчитися. Дані, отримані при виконанні дітьми вправи “Драбинка”, дають інформацію про характер самооцінки кожного учня.
8. Вправа “Скинь втому” (на ауто релаксацію).
Діти стають у коло. Психолог пропонує їм широко розставити ноги, трішки зігнути їх в колінах, зігнути тіло і вільно опустити руки, розправити пальці, схилити голову до грудей, напіввідкрити рот, після цього похитатися спочатку в сторони, вперед, назад, а потім різко стряхнути головою, руками, ногами, тілом.
9. Етюд “Слухаємо себе”(вправа на ауто релаксацію).
На протязі 1-2 хвилин діти розслабляються і “слухають”, себе, після чого вони зображають свій настрій в кінці тренінгового заняття.
10. Етюд “Посмішка по кругу” – на прощання.
Заняття 3.
Мета: діагностика характеру і ієрархії взаємовідносин дітей і статусу кожної дитини в групі; виявлення причин їхньої тривожності і страхів; навчання навичкам ауто релаксації.
Матеріали: щоденники учасників тренінгу, стандартні аркуші паперу, ручки, кольорові олівці, плакат із зображенням різних емоційних станів людини.
1. Гра “Вгадай емоцію”.
Один з учасників групи повертається спиною до решти. Психолог показує решті плакат з одним із схематичних зображень емоційного стану і сам за допомогою міміки обличчя показує його. Діти повторюють мімічні рухи слідом за психологом, при цьому не промовляючи ніяких звуків. Потім стоячому спиною до решти учаснику пропонують повернутися і, уважно подивившись на обличчя дітей, вгадати, який емоційний стан вони зображають. Якщо він правильно відгадав, йому надається право вибрати наступний емоційний стан, який буде зображатися.
- 2.Етюд ” Слухаємо себе”.
- 3.Бесіда “Наші страхи”.
Психолог запитує дітей, які емоції із зображуваних на плакаті самі неприємні. Якщо діти, перечисливши негативні емоції, не назвали страх, психолог нагадує їм про нього. Коротко обговорюються особливості лицевої мімічної експресії даного емоційного стану, фізіологічні відчуття, які виникають при страхові (серцебиття, змінюється частота пульсу, “мурашки по тілу” і т. п.).
4. Малювання на тему “Мій страх”.
Після невеликої вступної бесіди психолог просить дітей подумати, чого вони більше всього бояться і намалювати свій страх. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об’єкту страху, тривоги дитини. Малюнок виконується на окремому стандартному аркуші паперу.
5. Вправа “Я – чарівник”.
Психолог пропонує дітям закрити очі і подумки побувати в казковій країні. В ній збуваються мрії і бажання, особливо коли ти — чарівник. Уявивши себе в ролі чарівника, який може зробити все, діти повинні подумати: щоб зробив би кожен з них, якби він був наділений такою могутньою силою чарів. Свої відповіді діти спочатку записують в своїх щоденниках, не кажучи вголос жодного варіанту, а потім по черзі озвучують.
6. Малювання на тему “В кого б я перетворився в казковій країні”.
Дітей просять подумати, в кого кожний з них хотів би перетворитися, якби був чарівником. Відповідаючи на це питання, діти найчастіше називають тварин. Відповідь “ні в кого не хочу перетворюватися” свідчить про задоволення собою, самоприйнятті. В щоденниках учасники тренінгу замальовують тварину, з якою він себе б ідентифікував і коротко записують відповіді на запитання: де ця тварина живе, чим харчується, чим подобається дитині.
7. Вправа “Три бажання”.
Далі психолог пропонує дітям подумати і записати відповіді на запитання: які три бажання загадав би кожний з них, якби йому вдалося спіймати золоту рибку? Аналогічно попередньому завданню, діти спочатку фіксують свої бажання в щоденнику, а потім по черзі розповідають про них.
8. Етюд “Слухаєм себе”.
На протязі 1-2 хвилин діти розслаблюються і “слухають” себе, після чого швидко і схематично зображують свій настрій в кінці тренінгового заняття.
9. Вправа “Дерево”(на саморегуляцію).
Діти стають в коло на деякій відстані один від другого. Кожний учень сильно натискує п’ятками на підлогу, руки стискує в кулаки, міцно стиснувши зуби. Ведучий каже, звертаючись до кожного: “Ти – могутнє, міцне дерево, в тебе міцне коріння, і ніякі вітри тобі не страшні. В складних життєвих ситуаціях, коли на душі “шкребуть коти”, хочеться плакати або битися, – стань сильним і міцним “деревом”, скажи собі, що ти сильний, у тебе все вийде, і все буде добре.
10. Етюд “Усмішка по кругу”. Ритуал прощання.
